веселик
ВЕСЕ́ЛИК, а, ч., фольк.
Народна назва журавля навесні, коли цей птах прилітає з вирію.
Ніби ключ веселиків по лугу Походжає рівно та статечно, Косарі ідуть один за одним (М. Рильський);
Здрастуй! .. Мій журавлику! Ти прилетів! Та треба звати веселиком (О. Іваненко);
Журавля сірого в Україні називають віщуном (провісником) весни і веселиком за те, що нібито разом із весною приносить щастя і радість (з наук.-попул. літ.);
За народним повір'ям, той, хто скаже “журавель”, буде журитися весь рік, тому журавля називали веселиком (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)