веселити
ВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого, що і без прям. дод.
Викликати веселощі (у 1 знач.), забавляти, розважати.
Гомін кругом мене веселить мене, наче гомін веселого балу (І. Нечуй-Левицький);
По-сусідськи, згідно, гарно Проживав [Михайло] свій вік. Все веселий, хоч убогий, Других веселив (І. Франко);
Жартівливо-суворий тон Ніни Сергіївни веселив мене (Ю. Смолич);
– Як казала баба Кубочка: більш такою молодою заміж не піду! – веселить подруг Оленка (М. Циба);
// Викликати радісний настрій, робити радісним, веселим; тішити.
Пишалася синами мати .. Росли сини і веселили старії скорбнії літа... (Т. Шевченко);
Кругом поле зеленіло, Хлібороба веселило (Л. Глібов);
Здобутий успіх – веселив, додав натхнення, сили (П. Дорошко);
// Своїм світлим, яскравим кольором створювати приємне враження для зору.
Тільки шість нових стільців, покритих світло-синьою матерією, веселили чисту хату з білими, як сніг, стінами (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)