веселитися
ВЕСЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, недок.
Проводити час у розвагах, веселощах.
Еней один не веселився, Йому немиле все було (І. Котляревський);
Невтомно грає гармошка, веселиться молодь (О. Гончар);
// Радіти, бути у радісному, веселому настрої.
Згубиш, то не смутись, – знайдеш, то не веселись (Номис);
І чим частіше дідок сипав дотепами і веселився, тим більше супився похмурий член комісії, бо він вважав, що дідок веселиться і радіє через те, що святкує розгром його теорії про походження скіфів (Григорій Тютюнник);
* Образно. Хай небо радіє, і хай веселиться земля, і хай серед народів говорять: Царює Господь! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// ким, чим, заст. Радіти кому-, чому-небудь; тішитися.
– От, якби баба твоя дожила до сього часу!.. От би хто нами всіма веселився! (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)