веселитися
ВЕСЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, недок. Проводити час у розвагах, веселощах.
Еней один не веселився, Йому немиле все було (Котл., І, 1952, 115);
Невтомно грає гармошка, веселиться молодь (Гончар, Таврія.., 1957, 324);
// Радіти, бути у радісному, веселому настрої.
Згубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись (Номис, 1864, № 5851);
І чим частіше дідок сипав дотепами і веселився, тим більше супився похмурий член комісії, бо він вважав, що дідок веселиться і радіє через те, що святкує розгром його теорії про походження скіфів (Тют., Вир, 1964, 61);
// ким, чим, заст. Радіти кому-, чому-небудь.
— От, якби баба твоя дожила до сього часу!.. От би хто нами всіма веселився! (Барв., Опов.., 1902, 258).
Словник української мови (СУМ-11)