веселиця
ВЕСЕ́ЛИЦЯ, і, ж., діал.
Веселка.
Поглянув Ной на небо: Дощик не стихає, Та на небі перегнулась Веселиця й грає (С. Руданський);
Тут, біля великої річки, часто бачать і справжні веселиці, але штучна теж вабить до себе зір (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)