веселуха
ВЕСЕЛУ́ХА, и, ж.
1. Весела, життєрадісна жінка; та, хто любить веселитися, жартувати і т. ін.
Ти ж знаєш наших веселух іздавна: Мокрина, Векла, Гапочка, Тетяна (І. Вирган);
Софія ніколи не була веселуха, в її очах завжди чаїлися іскри смутку (Ю. Мушкетик).
2. жарт. Алкогольний напій.
Варенухи, веселухи довелось до зволу [досхочу] (Сл. Гр.);
Він обережно і пильно кривить очима на склянку, в яку до мірки наливає царську веселуху (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)