веселчаний

ВЕСЕЛЧА́НИЙ, ВЕСЕ́ЛЧАСТИЙ, а, е, рідко.

Стос. до веселки.

Червоні, жовтогарячі й жовті веселчані смуги були такі ярі, неначе горіли тихим полум'ям (І. Нечуй-Левицький);

Пурпуром, золотом і ізмарагдом [смарагдом], сапфіром набитий, Стелиться геть у безмір круто веселчаний шлях (І. Франко);

* Образно. Сівба й любов, жнива і полювання Сплелися у веселчастий вінок (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. веселчаний — веселча́ний дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. веселчаний — -а, -е. Те саме, що веселковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. веселчаний — ВЕСЕЛЧА́НИЙ, а, е, рідко. Прикм. до весе́лка. Червоні, жовтогарячі й жовті веселчані смуги були такі ярі, неначе горіли тихим полум’ям (Н.-Лев., II, 1956, 234); Пурпуром, золотом і ізмарагдом, сапфіром набитий, Стелеться геть у безмір круто веселчаний шлях (Фр., XIII, 1954, 305).  Словник української мови в 11 томах