веселчаний
ВЕСЕЛЧА́НИЙ, ВЕСЕ́ЛЧАСТИЙ, а, е, рідко.
Стос. до веселки.
Червоні, жовтогарячі й жовті веселчані смуги були такі ярі, неначе горіли тихим полум'ям (І. Нечуй-Левицький);
Пурпуром, золотом і ізмарагдом [смарагдом], сапфіром набитий, Стелиться геть у безмір круто веселчаний шлях (І. Франко);
* Образно. Сівба й любов, жнива і полювання Сплелися у веселчастий вінок (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- веселчаний — веселча́ний дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- веселчаний — -а, -е. Те саме, що веселковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- веселчаний — ВЕСЕЛЧА́НИЙ, а, е, рідко. Прикм. до весе́лка. Червоні, жовтогарячі й жовті веселчані смуги були такі ярі, неначе горіли тихим полум’ям (Н.-Лев., II, 1956, 234); Пурпуром, золотом і ізмарагдом, сапфіром набитий, Стелеться геть у безмір круто веселчаний шлях (Фр., XIII, 1954, 305). Словник української мови в 11 томах