веселчаний

ВЕСЕЛЧА́НИЙ, а, е, рідко. Прикм. до весе́лка.

Червоні, жовтогарячі й жовті веселчані смуги були такі ярі, неначе горіли тихим полум’ям (Н.-Лев., II, 1956, 234);

Пурпуром, золотом і ізмарагдом, сапфіром набитий, Стелеться геть у безмір круто веселчаний шлях (Фр., XIII, 1954, 305).

Значення в інших словниках

1. веселчаний — веселча́ний дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. веселчаний — -а, -е. Те саме, що веселковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. веселчаний — ВЕСЕЛЧА́НИЙ, ВЕСЕ́ЛЧАСТИЙ, а, е, рідко. Стос. до веселки. Червоні, жовтогарячі й жовті веселчані смуги були такі ярі, неначе горіли тихим полум'ям (І.  Словник української мови у 20 томах