весніти

ВЕСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., поет.

1. Розпочинатися або тривати (про весну в 1 знач.).

– Як весні весніти, так нашій радості бути (А. Турчинська);

Це там, думаю, на Вкраїні саме весна весніє та садки вишневі розцвітають (О. Гончар);

// безос.

Починало потроху весніти, сніг у полі танув, а в лісі лежав ще не займаний, мав зійти тільки через три-чотири тижні (М. Малиновська).

2. перен. Розквітати; ставати радісним, щасливим.

Хай весніють думи й пориви мої (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. весніти — весні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. весніти — -ію, -ієш, недок., поет. 1》 Вступати в силу (про весну). 2》 перен. Розквітати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. весніти — ПРОЦВІТА́ТИ (успішно розвиватися у сприятливих умовах), РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ рідше, ЦВІСТИ́, КВІ́ТНУТИ, КВІТУВА́ТИ, ПРОКВІТА́ТИ розм., ВЕСНІ́ТИ поет. — Док.: процвісти́ рідко розкві́тнути, розцвісти́, прокві́тнути.  Словник синонімів української мови
4. весніти — ВЕСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок; поет. 1. Вступати в силу (провесну). Це там, думаю, на Вкраїні саме весна весніє та садки вишневі розцвітають (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 45); — Як весні весніти, так нашій радості бути (Турч., Зорі.., 1950, 138). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах