весніти
ВЕСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок; поет.
1. Вступати в силу (провесну).
Це там, думаю, на Вкраїні саме весна весніє та садки вишневі розцвітають (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 45);
— Як весні весніти, так нашій радості бути (Турч., Зорі.., 1950, 138).
2. перен. Розквітати.
Хай весніють думи й пориви мої (Сос., Щоб сади.., 1947, 118);
Ясніє, весніє уся батьківщина, — Радіє радянський народ! (Тарн., З дал. дороги, 1961, 283).
Словник української мови (СУМ-11)