взагалі
ВЗАГАЛІ́ (УЗАГАЛІ́), присл.
1. У загальному, стос. до всього.
Для того Максим крикнув до своїх товаришів, щоб тепер іще не стріляли і щоб узагалі щадили стріл і зброї... (І. Франко);
[Дівчина:] Але хто вона взагалі, не тільки для тебе? (Леся Українка);
Вишеслав же, якого коротко звали Вишатою, взагалі ніколи не сперечався (І. Білик).
2. За всяких умов, у всіх випадках; завжди.
Лукина трохи боялась Уласа, палкого, часом не в міру сердитого, часом не в міру ласкавого, але взагалі гарячого, як огонь (І. Нечуй-Левицький);
Вона дуже стримана й холодна взагалі, а коли сміється – робиться близькою (Ю. Яновський);
В повітрі було свіжо, навіть холоднувато, як узагалі в цих місцевостях улітку (І. Багряний).
3. У цілому, без виділення частин, подробиць (звичайно при іменнику).
Науці взагалі і зокрема інженерії й архітектурі вперше надана можливість бути в чудовому гармонійному поєднанні з природою на радість людям (О. Довженко);
Історизм, який повно і безпосередньо виявляється в історичному жанрі, не є тільки його істотною ознакою – це характерна риса української літератури взагалі (з наук. літ.);
Проблема індивідуалізації підготовки вчителя має висуватися на перший план як пріоритетна тенденція в удосконаленні системи освіти взагалі та професійно-педагогічної підготовки вчителя зокрема (із журн.).
4. Уживається як узагальнювальне слово перед підсумком.
[Орест:] Недарма люди завжди старались заселити порожні ліси і води німфами, русалками, взагалі чимсь живим, хоч би й фантастичним (Леся Українка);
Вона тих пирогів не любить і взагалі нічого не любить, крім грошей (І. Франко);
– Не кричи, будь ласка, – затулила вуха Шепель. – Ми не на вулиці, і взагалі я не люблю ефектних промов! (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)