взамін
ВЗАМІ́Н, присл.
Замість кого-, чого-небудь, в обмін.
– Я думаю нині ще йти до твоїх тухольців для переговорів: хочу обіцяти їм тебе взамін за вільний прохід (І. Франко);
Парубок притуляє до себе дівчину, віддає їй поцілунок, взамін одержує штурхана (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)