взамін
ВЗАМІ́Н, присл. Замість кого-, чого-небудь, в обмін.
— Хочу обіцяти їм тебе взамін на вільний прохід (Фр., VI, 1951, 102);
Парубок притуляє до себе дівчину, віддає їй поцілунок, взамін одержує штурхана (Стельмах, Хліб.., 1959, 550).
Словник української мови (СУМ-11)