взаперті
ВЗАПЕРТІ́ (УЗАПЕРТІ́), присл., розм.
У замкненому приміщенні; під замком, в ув'язненні.
А доня взаперті сидить В своєму сумному покої (Т. Шевченко);
То ж послухайте старого: Не держіть узаперті Цього щоглика малого, Бо загине в самоті! (П. Грабовський);
– Се ж, може, бідний робітник, його арештують і пару день передержать узаперті, а його сім'я тимчасом буде гинути з голоду (І. Франко);
Давно вже я сиджу в неволі, Неначе злодій взаперті (Василь Шевчук);
// Не виходячи за межі чого-небудь, не спілкуючись з іншими людьми.
Ольга й Катерина зросли взаперті між стінами інституту (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)