взаперті
ВЗАПЕРТІ́, присл. У замкненому приміщенні, під замком, в ув’язненні.
А доня взаперті сидить В своєму сумному покої (Шевч., II, 1953, 16);
Опинились ми в неволі, Побратались взаперті, Ти не знала краще долі, Як лихі конання ті (Граб., І, 1959, 82);
// Не виходячи за межі чого-небудь, не спілкуючись з іншими людьми.
Ольга й Катерина зросли взаперті між стінами інституту (Н.-Лев., І, 1956, 428).
Словник української мови (СУМ-11)