взрушення
ВЗРУ́ШЕННЯ, я, с., рідко.
Дія за знач. взру́шити і стан за знач. взру́шитися.
Він дуже задумався, аж засмутився. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі, та не надовго: міцна вдача перемогла це взрушення, перемогла серце і таки поставила на своєму (І. Нечуй-Левицький);
Взрушення почуття до правди й любові, щоб нахилити волю до доброго чину, зустрічаємо й у схоластичній проповіді, особливо ж у проповідях на теми морального характеру (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)