вибалушений
ВИ́БАЛУШЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до ви́балушити.
Страшний, червоний, з вибалушеними очима, скочив [Гнат] на коня, полетів селом, полохаючи сонних курей (Григорій Тютюнник);
Ількові очі були вибалушені, тонке обличчя перекривлене, мокре, спотворене (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)