вибалушений
ВИ́БАЛУШЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́балушити.
Аж підскочив [Панталаха] з радості, а його вибалушені очі заіскрились, як у кота (Фр., II, 1950, 265);
Страшний, червоний, з вибалушеними очима, скочив [Гнат] на коня, полетів селом, полохаючи сонних курей (Тют., Вир, 1960, 69).
Словник української мови (СУМ-11)