виблискувати
ВИБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Яскраво сяяти, світитися переливчастим світлом.
По небу тільки виблискували зорі та земля світила своїм білим снігом (Панас Мирний);
Над дверима Будинку літератури ясно виблискував електричний ліхтар (Олесь Досвітній);
// Раз у раз спалахувати.
Виблискують, як три мечі, Три постріли підряд (М. Бажан).
2. Раз у раз блищати, яскраво переливатися, відбиваючи проміння, світло.
Місяця нема, не народився. В степу тихо, сніг не виблискує, не грає, а лежить мертвою лавою (М. Грушевський);
Море лежало тихе й спокійне, виблискувало проти сонця (В. Кучер);
// чим. Раз у раз блищати якоюсь своєю частиною, окремою деталлю і т. ін.
Гість ходив по корчмі, потираючи руки, виблискуючи перснями на пальцях (Н. Рибак);
В приміщенні електростанції, виблискуючи маховиками, безшумно крутив динамо потужний локомотив (М. Руденко);
// чим і без дод. Виділятися світлим, яскравим кольором, чистотою і т. ін.
По улицях сторожами виставились високі кам'яні будинки, червоніючи цеглою, виблискуючи вибіленими боками (Панас Мирний);
Сріблом виблискує луска, – сповняє човен риба (Н. Забіла);
В ній [коморі] виблискували нові засіки з свіжотесаних дощок (І. Цюпа);
День видався сонячний, .. вся природа виблискувала такою незвичайною чистотою і красою, що розбігались очі (О. Гуреїв);
// чим і без дод. Швидко рухаючись, мигтіти, маяти.
Вгорі в'ється жовтий метелик, виблискуючи на сонці крильцями (О. Копиленко);
День був погожий. Над Дунаєм виблискували ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом (О. Гончар).
3. чим і без дод. Раз у раз блищати, виявляючи внутрішній неспокій, збудження, переживання і т. ін. (про очі).
Очі хлопця почали неприязно виблискувати (О. Кобилянська);
Сухе, гостре лице свекрушине набиралося гнівом, палахкотіла шия, вуха, виблискували очі (К. Гордієнко).
4. перен. Виразно виявлятися, передаватися через зовнішні прояви (в очах, на обличчі).
В її очах знову вже виблискує якийсь новий жарт (С. Васильченко);
Докії Григорівні подобався цей парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки стримуваного сміху (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)