вибучувати
ВИБУ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́БУТИТИ, учу, утиш, док., що, буд.
Заповнювати яму бутовою кладкою (див. кла́дка²) доверху.
Побудова храму з невідомих причин завершилася тим, що встигли вибутити тільки фундамент (з газ.).
ВИБУ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́БУЧИТИ, чу, чиш, док., що.
Вимочувати, витримувати в лужній воді.
Вибучувати одяг.
Словник української мови (СУМ-20)