вибуяти
ВИ́БУЯТИ, яю, яєш, док.
Док. до буя́ти 1, 2.
Літом замість трави .. купками вибуяла хистка тростина (І. Франко);
Вже й городина на грядках вибуяла, вже рясно зав'язалися по садах маленькі яблука та груші, а дощу нема й нема (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)