вибуяти
ВИ́БУЯТИ, яю, яєш, док. Пишно, буйно вирости, розростися (перев. про рослини).
Літом замість трави.. купками вибуяла хистка тростина (Фр., II, 1950, 379);
Вже й городина на грядках вибуяла, вже рясно зав’язалися по садах маленькі яблука та груші, а дощу нема й нема (А.-Дав., Слово.., 1964, 80).
Словник української мови (СУМ-11)