1. Словник української мови в 11 томах

вибуяти

ВИ́БУЯТИ, яю, яєш, док. Пишно, буйно вирости, розростися (перев. про рослини).

Літом замість трави.. купками вибуяла хистка тростина (Фр., II, 1950, 379);

Вже й городина на грядках вибуяла, вже рясно зав’язалися по садах маленькі яблука та груші, а дощу нема й нема (А.-Дав., Слово.., 1964, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибуяти — ви́буяти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вибуяти — док., (- рослину) вигнатися, вирости, розростися; недок. див. РОСТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вибуяти — -яю, -яєш, док. Пишно, буйно вирости, розростися (перев. про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вибуяти — ВИ́БУЯТИ, яю, яєш, док. Док. до буя́ти 1, 2. Літом замість трави .. купками вибуяла хистка тростина (І. Франко); Вже й городина на грядках вибуяла, вже рясно зав'язалися по садах маленькі яблука та груші, а дощу нема й нема (Б. Антоненко-Давидович). Словник української мови у 20 томах
  5. вибуяти — Ви́буяти, -буяю, -єш гл. О растеніяхъ: вырасти, развиться слишкомъ роскошно. Жито вибуяло. Ананьевск. у. Переносно о человѣкѣ: Вибуяв як верба. Фр. Пр. 157. Словник української мови Грінченка