вибільник

ВИБІЛЬНИ́К, а́, ч.

Робітник, який вибілює (у 1, 2, 4 знач.) що-небудь.

Вибільник готує та заливає вибільний або фарбувальний розчин (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. вибільник — вибільни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вибільник — -а, ч. Робітник, фахівець із вибілювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибільник — ВИБІЛЬНИ́К, а́, ч. Робітник, фахівець з вибілювання.  Словник української мови в 11 томах