вибір
ВИ́БІР, бору, ч.
1. Дія за знач. вибира́ти, ви́брати 1.
Таки ніде правди діти – Ви [Л. Яновська] великий майстер у виборі сюжетів (М. Коцюбинський);
Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування про вибір професії (Іван Ле).
2. Той, хто вибраний; те, що вибране.
В душі мати не схвалювала доччиного вибору [нареченого], але й не наважувалася її розраджувати (С. Чорнобривець);
– Хіба це дівчина? Один горщик м'яса, – обурювався батько вибором сина (М. Стельмах).
3. Можливість вибрати кого-, що-небудь.
Колись дівчина мусила примхи свекрушині зносити, терпіти знущання, бо не було вибору. А тепер не та пора (К. Гордієнко);
Правління профспілок поставило перед Зілінським вибір: або вийти з товариства власників, або додержуватись пунктів договору (Ірина Вільде).
4. заст. Обрання; вибори.
Вибір його [Чіпки] в управу, зроблений під гарячий час, без поради, без розмислу, – нікому не був милий (Панас Мирний);
Він тепер справді почав жалкувати, що пристав на той вибір. Не знати, на що й за ким треба давати голос (Н. Кобринська).
Спиня́ти / спини́ти свій ви́бір див. спиня́ти.
○ (1) На ви́бір, у знач. присл.:
а) вибірково, не підряд.
Вони уважно приглядались до пасажирів і час од часу, на вибір, вимагали документи (А. Головко);
б) для вибору.
– Владика дав академістам парафії на вибір, – яку хоч вибирай (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)