вивар

ВИ́ВАР, у, ч.

Рідина, у якій що-небудь виварилось, наситивши її певними речовинами; відвар.

Пила [Горпина] густий нудотний вивар з цибулячого лушпиння (З. Тулуб);

І що вже він не робив, щоб позбутися цієї муки [кашлю]! Пив і вивар соснової кори, і борсуче та собаче сало, і всякі краплі з аптеки – нічого не помогло (П. Козланюк);

В оазах, серед льодів, цвіте .. оленячий мох – ягель, вивар з якого допомагає проти цинги (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. вивар — ви́вар іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вивар — -у, ч. Рідина, в якій що-небудь виварилось, наситивши її певними речовинами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вивар — ВІДВА́Р (рідина, у якій що-небудь варилось), НАВА́Р, ТРУ́НОК, ВИ́ВАР, ЩЕ́РБА заст. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М. Стельмах); (Маруся:) Бабусю, дайте мені привороту!.. (Баба:) .  Словник синонімів української мови
4. вивар — Ви́вар, -вару; ви́вари, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вивар — ВИ́ВАР, у, ч. Рідина, в якій що-небудь виварилось, наситивши її певними речовинами. Лила [Горпина] густий, нудотний вивар з цибулячого лушпиння (Тулуб, Людолови, І, 1957, 332); І що вже він не робив, щоб позбутися цієї муки [кашлю]!...  Словник української мови в 11 томах