виволочений

ВИ́ВОЛОЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́волокти.

Камінь, виволочений у город, хижо виблискував на місяці (з газ.);

// у знач. ім. ви́волочений, ного, ч. Той, кого виволокли за межі чогось або кудись.

Виволочений лежав на правім боці, підігнувши обидва коліна (Т. Осьмачка);

// ви́волочено, безос. пред.

Полонених було прив'язано до хвостів коней, виволочено за село й розстріляно (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)