вигаслий
ВИ́ГАСЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до ви́гаснути.
[Старий чоловік (підходить до старої жінки, що сидить коло вигаслого вогнища ..):] Давай вечерю! (Леся Українка);
Куріють вигаслі багаття, собаки виють до зірок, а в річці місяць, мов латаття, доріс до повні і розмок... (В. Стус);
Хлопці сиділи біля наметів і з жалем дивилися на майже вигасле вогнище (із журн.);
Чорні брови були такі густі й широкі, що зовсім закривали переділку носа. А під ними – холодні, вигаслі, малі очі (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)