1. Словник української мови у 20 томах

вигаслий

ВИ́ГАСЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́гаснути.

[Старий чоловік (підходить до старої жінки, що сидить коло вигаслого вогнища ..):] Давай вечерю! (Леся Українка);

Куріють вигаслі багаття, собаки виють до зірок, а в річці місяць, мов латаття, доріс до повні і розмок... (В. Стус);

Хлопці сиділи біля наметів і з жалем дивилися на майже вигасле вогнище (із журн.);

Чорні брови були такі густі й широкі, що зовсім закривали переділку носа. А під ними – холодні, вигаслі, малі очі (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигаслий — ви́гаслий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вигаслий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигаснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигаслий — ВИ́ГАСЛИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гаснути. [Старий чоловік (підходить до старої жінки, що сидить коло вигаслого вогнища..):] Давай вечерю! (Л. Укр., II, 1951, 130); Той старий, мовчазливий дід.. Словник української мови в 11 томах