вигнанець
ВИГНА́НЕЦЬ, нця, ч.
Той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території.
Душа бідного вигнанця терпіла багато під нестерпним тягарем розлуки (І. Франко);
І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець, сиджу у юрті, загадався (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)