видельце

ВИДЕ́ЛЬЦЕ, я, с., рідко.

Те саме, що виде́лка.

За вечерею Зося й Теодозя дуже були ласкаві до Гані, подавали їй першій всякої страви, але разом з тим назирали збоку, як вона держить видельце, як вона кладе шматок хліба в рот (І. Нечуй-Левицький);

Всі перейшли в столову [їдальню]. Зацокала посуда, ножі, видельця (Олена Пчілка).

Значення в інших словниках

1. видельце — виде́льце іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. видельце — -я, с. Те саме, що виделка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видельце — див. виделка  Словник синонімів Вусика
4. видельце — ВИДЕ́ЛКА (знаряддя для їди, що має форму ручки з кількома зубцями), ВИДЕ́ЛЬЦЕ рідше, ВИ́ЛКА розм. рідко. Молодиці почали ставити тарілки, поклали ножі й виделки (І. Нечуй-Левицький); Всі перейшли в столову.  Словник синонімів української мови
5. видельце — Виде́льце, -льця; -де́льця, -де́лець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. видельце — ВИДЕ́ЛЬЦЕ, я, с., рідко. Те саме, що виде́лка. Килина принесла купу тарілок і почала розставляти на столі; баба принесла ложку, видельця й ножі (Н.-Лев., III, 1956, 47).  Словник української мови в 11 томах
7. видельце — Видельце, -ця с. = виделка. Левиц. І. 495. Также и во мн. ч.: видельця. Той. тільки й остався, в кого або чарка в руці була, або закуска на видельцях. Св. Л. 203.  Словник української мови Грінченка