виделочка
ВИДЕ́ЛОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до виде́лка.
От і знайшла [баба] одну [кісточку], точнісінько як виделочка, і навчила Уласовича, що з нею робити (Г. Квітка-Основ'яненко);
Тодорка так і застала його над мискою з варениками. – Виделочку, – сказав він, ковтаючи слинку, і підсів до столу (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)