видиво

ВИ́ДИВО, а, с.

1. Те, що видно, що сприймається зором.

Нові простори в Ужгороді й Львові Очам відкрились видивом ясним (М. Рильський);

І не встигала Орися намилуватися, нагледітися, як річка вже міняла видива, там щось перелаштовувалося, творилося, шукало свої форми (Григорій Тютюнник);

Зір зголоднів за зиму по цьому вечоровому видиву, яке пробуджує в душі милу жагу мандрів (В. Яворівський);

// Бачене, відтворене у свідомості, в уяві.

Видиво пройдених шляхів невідступно стояло в них перед очима (Л. Первомайський).

2. Те саме, що виді́ння.

[Калеб:] Учителю, сі видива страшні не на погибель, а на осторогу? Запевне ж так? (Леся Українка);

Схилив голову на груди й догоряє в гарячці. Душа нудиться вже передсмертною нудьгою. Перед ним пливуть дивовижні видива (І. Багряний);

Ліг спати схвильований .. Страшні видива ввижалися уві сні (О. Ковінька).

Значення в інших словниках

1. видиво — ви́диво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. видиво — (картина) ВИДОВИЩЕ, видовисько, г. візія, ок. дивовиддя; (нереальне) мана, мара, привид, примара, привиддя, видіння; П. як ім. бачене.  Словник синонімів Караванського
3. видиво — -а, с., книжн. 1》 Те, що видно, що сприймається зором. 2》 Видіння; примара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. видиво — див. марево; привид  Словник синонімів Вусика
5. видиво — ВИДІ́ННЯ (образ, що постає в свідомості, уяві, а також у сні), МА́РЕВО, ПРИМА́РА, ВИ́ДИВО книжн., ФАНТАСМАГО́РІЯ книжн., ДИВОВИ́ДДЯ рідко; КОШМА́Р (про важке, страшне видіння).  Словник синонімів української мови
6. видиво — ВИ́ДИВО, а, с., книжн. 1. Те, що видно, що сприймається зором. Нові простори в Ужгороді й Львові Очам відкрились видивом ясним (Рильський, Наша сила, 1952, 13); І не встигала Орися намилуватися, нагледітися, як річка вже міняла видива...  Словник української мови в 11 томах