видик
ВИ́ДИК, а, ч.
Зменш. до вид¹ 1.
Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (П. Панч);
* У порівн. [Сербин:] Там, під тією могилою, єсть криниця... вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)