видик
ВИ́ДИК, а, ч. Зменш. до вид¹ 1.
[Сербин:] Там під тією могилою єсть криниця… вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (Вас., III, 1960, 35);
Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (Панч, Іду, 1946, 90).
Словник української мови (СУМ-11)