1. Словник української мови в 11 томах

видик

ВИ́ДИК, а, ч. Зменш. до вид¹ 1.

[Сербин:] Там під тією могилою єсть криниця… вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (Вас., III, 1960, 35);

Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (Панч, Іду, 1946, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видик — ви́дик іменник чоловічого роду вид розм. Орфографічний словник української мови
  2. видик — -а, ч., розм. Відеомагнітофон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видик — ВИ́ДИК, а, ч. Зменш. до вид¹ 1. Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (П. Панч); * У порівн. [Сербин:] Там, під тією могилою, єсть криниця... вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах