видирання
ВИДИРА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. видира́ти.
Не придумаю й я, як “видирати” гроші.., взагалі, як йде про видирання, то я без поради (Леся Українка);
Етнографічно зафіксовані випадки в деяких місцевостях залишення пасік напризволяще, адже злодії не наважувалися їх зачіпати – настільки страшним гріхом вважалося видирання бджіл (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)