видовженість
ВИ́ДОВЖЕНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. ви́довжений 2.
Обличчя в неї – з видовженістю і запалими щоками; з надто звуженими, супроти звичайного, обрисами нижніх повік (В. Барка);
Потилиця [у Павла] підстрижена так високо, що це підкреслювало видовженість черепа (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)