видоювати
ВИДО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДОЇТИ, ою, оїш; наказ. сп. ви́дій; док.
1. кого. Доячи, добувати молоко з вимені тварини.
Коло корів – Федоська. Вона запопадлива, невтомна – сімнадцять корів видоює і каже, що їй у підмогу нікого не треба (Б. Харчук);
Ні на сорочку собі не напряде, ні води не принесе, ні корови не видоїть (О. Стороженко);
Марина видоїла корову і замірила молоко (С. Чорнобривець).
2. кого, що, перен., розм. Те саме, що дої́ти 2.
Багато слаборозвинених країн виживали за рахунок того, що видоювали з однієї із супердержав або міжнародних позикових інституцій фонди на спорудження греблі, утримання армії чи на будівництво доріг (з публіц. літ.);
Банківська система повинна працювати на економіку, а не видоювати з неї ресурси (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)