видудлювати
ВИДУ́ДЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУДЛИТИ, лю, лиш, док., що, розм.
Випивати багато, весь вміст чого-небудь.
– Видудлить оцей циган усе барило (І. Нечуй-Левицький);
З одною грудочкою цукру міг видудлити [дід Хома] чайник окропу (Ю. Збанацький);
Піднеси їм склянку води – вони або й губів не вмочать, або всю прожогом видудлять (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)