видужалий

ВИ́ДУЖАЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́дужати.

Був ще не зовсім видужалий, щоб міг як слід справлятися з працею (У. Самчук);

// у знач. ім. ви́дужалий, лого, ч.; ви́дужала, лої, ж. Той (та), хто видужав.

Відомо з давніх-давен, що видужалі, залишаючись зобов'язаними своїм здоров'ям лікареві, завжди намагаються піднести своєму цілителеві якийсь подарунок (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. видужалий — ви́дужалий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. видужалий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до видужати.  Великий тлумачний словник сучасної мови