вижебрувати

ВИЖЕ́БРУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЖЕБРАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Жебраючи, випрохувати що-небудь.

Яму копав сільський жебрак, тезко небіжчика, бо також Гринько. Його прозвали Книшем, бо вижебрав не один книш (Л. Мартович);

Бідна ходачка, коли верталася до своїх дітей, впала в болото і поваляла хліб і муку, що вижебрала (А. Калин).

2. Те саме, що випро́шувати.

– Допився, Максимку, уже співчуття вижебруєш... (С. Процюк);

Вислобоцький вижебрав понад се іще і грошеву субвенцію і похвалився нею перед Головацьким (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. вижебрувати — виже́брувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вижебрувати — -ую, -уєш, недок., вижебрати, -аю, -аєш, док., перех. Жебраючи, випрохувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вижебрувати — ВИЖЕ́БРУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЖЕБРАТИ, аю, аєш, док., перех. Жебраючи, випрохувати що-небудь. Бідна ходачка, коли верталася до своїх дітей, впала в болото і поваляла хліб і муку, що вижебрала (Калин, Закарп. казки, 1955, 38); *Образно.  Словник української мови в 11 томах