вижебрувати
ВИЖЕ́БРУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЖЕБРАТИ, аю, аєш, док., що.
1. Жебраючи, випрохувати що-небудь.
Яму копав сільський жебрак, тезко небіжчика, бо також Гринько. Його прозвали Книшем, бо вижебрав не один книш (Л. Мартович);
Бідна ходачка, коли верталася до своїх дітей, впала в болото і поваляла хліб і муку, що вижебрала (А. Калин).
2. Те саме, що випро́шувати.
– Допився, Максимку, уже співчуття вижебруєш... (С. Процюк);
Вислобоцький вижебрав понад се іще і грошеву субвенцію і похвалився нею перед Головацьким (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вижебрувати — виже́брувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вижебрувати — -ую, -уєш, недок., вижебрати, -аю, -аєш, док., перех. Жебраючи, випрохувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вижебрувати — ВИЖЕ́БРУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЖЕБРАТИ, аю, аєш, док., перех. Жебраючи, випрохувати що-небудь. Бідна ходачка, коли верталася до своїх дітей, впала в болото і поваляла хліб і муку, що вижебрала (Калин, Закарп. казки, 1955, 38); *Образно. Словник української мови в 11 томах