вижидання
ВИЖИДА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. вижида́ти.
В нього лишилась якась інерція кволої надії зав'язати з нами розмову й тим загаяти тягучий час безперспективного вижидання (Б. Антоненко-Давидович);
Нема нічого гіршого, ніж слізливе життя з опущеною головою. Та ще вижидання (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)