вижидати
ВИЖИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖДАТИ, ду, деш, док.
1. кого, що, чого, розм. Чекати кого, що-небудь.
– Я терпеливо ждатиму на тебе, вижидатиму тебе, як сходу сонця (І. Франко);
Над лугами ворон кружить, За життям своїм не тужить, Пазурі здіймає хижі, Вижидає крові-їжі (А. Малишко);
А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки (Т. Шевченко);
Він пропонував виждати ворога й раптовим наскоком з усіх боків розбити (Ю. Яновський).
2. Чекаючи слушного моменту, зволікати з виконанням дії.
Василь усе вижидав та усе в кишені довбавсь, а далі витяг капшучок (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Бач які! – промовила Дарія Олександрівна, вижидаючи з дітьми на перехресті, коли можна перейти (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)