вижидати

ВИЖИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖДАТИ, ду, деш, док.

1. перех. Чекати кого, що-небудь.

— Я терпеливо ждатиму на тебе [Бориса], вижидатиму тебе, як сходу сонця (Фр., III, 1950, 449);

Над лугами ворон кружить, За життям своїм не тужить, Пазурі здіймає хижі, Вижидає крові-їжі (Мал., II, 1956, 278);

А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки (Шевч., І, 1951, 239);

Він пропонував виждати ворога й раптовим наскоком з усіх боків розбити (Янов., І, 1958, 158).

2. неперех. Чекаючи слушного моменту, зволікати з виконанням дії.

А Василь усе вижидав та усе в кишені довбавсь, а далі витяг капшучок (Кв.-Осн., II, 1956, 28).

Значення в інших словниках

1. вижидати — вижида́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вижидати — -аю, -аєш, недок., виждати, -ду, -деш, док. 1》 перех. Чекати кого, що-небудь. 2》 неперех. Чекаючи слушного моменту, зволікати з виконанням дії, вичікувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вижидати — ВИЖИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖДАТИ, ду, деш, док. 1. кого, що, чого, розм. Чекати кого, що-небудь. – Я терпеливо ждатиму на тебе, вижидатиму тебе, як сходу сонця (І.  Словник української мови у 20 томах
4. вижидати — див. баритися; ждати  Словник синонімів Вусика
5. вижидати — ЧЕКА́ТИ (перебувати де-небудь, щоб зустрітися з кимсь; розраховувати на появу когось, чогось; сподіватися на слушний момент тощо), ЖДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИСЯ, ОЧІ́КУВАТИ, СПОДІВА́ТИСЯ кого, чого, ЧЕКА́ТИСЯ розм., ТРИВА́ТИ заст.; НАДЖИДА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. вижидати — Вижида́ти, -да́ю, -да́єш кого, чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вижидати — Вижидати, -даю, -єш гл. Поджидать. Вижидай з поля чистого твого козаченька. Мет. 13.  Словник української мови Грінченка