вижинати
ВИЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖАТИ, жну, жнеш, док., що.
Жнучи, зрізувати все де-небудь; закінчувати щось жати.
В кінці літа там [у яру] рвали ожину – сині з сивиною ягоди, весною вижинали осоку та молодий очерет для худоби (А. Іщук);
– Вижнемо ярину, то, може, й підемо в гості (І. Нечуй-Левицький);
Гуркотять в степах комбайни, – наших нив не вижне серп! (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)