визволятися
ВИЗВОЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ЗВОЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Ставати вільним, незалежним.
– Визволятись із неволі, мабуть, доведеться вам разом, хлопці (О. Гончар);
Цієї ж таки весни почулося скрізь, .. що знов Кармелюк отаманує, визволивсь, повернувсь (Марко Вовчок);
[Бабуся:] Ні, їх [ворожбитів] уже тепер немає тута, бо визволились чарами з темниці (Леся Українка).
2. Звільнятися від того, хто або що тримає, заважає рухам.
[Антей (затримує її, обнявши):] Ні, ні, кохана! [Неріса (визволяючись):] Пусти мене! (Леся Українка);
Він [Друзь] одступив на крок, щоб визволитися з його рук. Та Ігор тримав його міцно (Ю. Шовкопляс).
3. від чого, перев. док. Позбуватися чого-небудь неприємного (хвороби, болю і т. ін.).
Се ж була курортна публіка. Вона прибула сюди, щоб залишити морю і горам свої болі, щоб визволитись від своїх недугів (Леся Українка);
Наче щось важке спало мені на серце, стиснуло його, і я не мав сили визволитися від цього тягаря (Л. Смілянський);
Тіло здригалось, хотіло визволитись від болю (С. Скляренко).
4. тільки недок. Пас. до визволя́ти.
Ольга читала зведення про наступ нашого війська .. Рідні її місця визволялися. Було радісно (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)