визискувач
ВИЗИ́СКУВАЧ, а, ч.
Той, хто визискує; експлуататор.
Потім... найшла нова течія. Говорено багато про бідних пролетаріїв і твердосердих визискувачів (І. Франко);
Найбільш хвилювало те, що в п'єсі осміяний був мулла, темний визискувач народу (М. Коцюбинський);
На рідкість жорстокими визискувачами виявились поміщики Базилевські (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)